Вища освіта: мінімум практичності
За два роки навчання в мене було ціле море розчарувань у цьому ж самому навчанні, проте в понеділок утворився океан і затопив усі острови бажання та цікавості до штудіювання. Це була остання крапля! На трьох різних предметах, які у нас були за 3 семестри, ми говоримо про одне і теж і стоїмо на одному й тому ж місці… (Під «говоримо» маю на увазі — викладач диктує, ми — пишемо) Єдина різниця, що в один лекційний зошит ми записуємо аля: "… так сказав Різун", у другий: "… так сказав Прохоров", а у третій просто шедевр: "… так сказали у своїх досвідженнях Різун та Прохоров". Суть лекцій одинакова, АЛЕ (це просто мега важливо) назви заголовків змінено, а виклад слово у слово. По-моєму, то не вина викладачів, а кого сам не знаю.Ось так!
Мимоволі згадую перший семестр 1 курсу, де мені прямо по заріз треба було вивчати основи екології, ну не прожив би журналіст без цього. І не кажіть, що «дзєннікаж»(як кажуть поляки) має знати все, це не є можливим, тоді він не буде компетентним у жодній сфері життя. Окрім того, на другому курсі будемо вивчати «Екологічну проблематику ЗМІ».
Дуже цікаво мені було слухати розмову старшокурсників про держіспит. Виявляється, 2/3 його складає історія журналістики.Чарівно! А теорія комунікації — лише третя частина.Говоримо про практичну журналістику в університеті, а до іспиту вчимо історію. Не візьмуть мене на роботу, якщо я їм не розкажу про того, хто першим додумався шкрябати ієрогліфи на глиняних дощечках у Китаї енну кількість років тому.
Оооо! До речі, на 5-му курсі обов«язково вивчати латинь! Монтажу не навчили, а от мертву мову знати будемо.
Ось провчив я 3 семестри англійську і на цій сесії скажу їй: „Гуд бай май лав, гуд бай!“. Мало того, що штудіюємо лише одну мову раз в тиждень, та ще й лише 1,5 роки. А потім іспит до магістратури здавай! Файно!
Зате фізкультури у нас дай Боже! Два рази в тиждень 6 семестрів. Найважливіша дисципліна, ну, якщо виходити з кількості годин.
РОЗЧАРУВАННЮ ПРОСТО НЕМА МЕЖ! ЗОВСІМ НЕ ЦІКАВО ВЧИТИ ЩОРОКУ ОДНЕ Й ТЕЖ. СИДІТИ НА НУДНИХ ЛЕКЦІЯХ І СЛУХАТИ ІНФОРМАЦІЮ, КОТРА ТОБІ СТО РОКІВ ТРЕБА БУДЕ. До речі, знаєте, що робимо на парах, котрі в журналі я записую як „пр.“? А переказуємо те, що писали на лекціях. Не маю уявлення куди дивиться Міносвіти і що воно нам тицяє. І тут питання стоїть не тільки „що вивчаємо?“, а й „навіщо?“. Будемо з дипломами і без жодних практичних навичок, а якщо вони і будуть, то це заслуга практики у ЗМІ. От за це дійсно вдячний університетові. Мені тритижнева практика дала більше, аніж рік навчання, на жаль. Ось такі справи, панове!
P.S. Викладені вище критичні вислови та думки не стосуються жодної конкретної особи у моєму університеті. Також величезне спасибі тим викладачам, котрі дають і на лекціях практичні навички, слава Богу і такі є! =)
Мимоволі згадую перший семестр 1 курсу, де мені прямо по заріз треба було вивчати основи екології, ну не прожив би журналіст без цього. І не кажіть, що «дзєннікаж»(як кажуть поляки) має знати все, це не є можливим, тоді він не буде компетентним у жодній сфері життя. Окрім того, на другому курсі будемо вивчати «Екологічну проблематику ЗМІ».
Дуже цікаво мені було слухати розмову старшокурсників про держіспит. Виявляється, 2/3 його складає історія журналістики.Чарівно! А теорія комунікації — лише третя частина.Говоримо про практичну журналістику в університеті, а до іспиту вчимо історію. Не візьмуть мене на роботу, якщо я їм не розкажу про того, хто першим додумався шкрябати ієрогліфи на глиняних дощечках у Китаї енну кількість років тому.
Оооо! До речі, на 5-му курсі обов«язково вивчати латинь! Монтажу не навчили, а от мертву мову знати будемо.
Ось провчив я 3 семестри англійську і на цій сесії скажу їй: „Гуд бай май лав, гуд бай!“. Мало того, що штудіюємо лише одну мову раз в тиждень, та ще й лише 1,5 роки. А потім іспит до магістратури здавай! Файно!
Зате фізкультури у нас дай Боже! Два рази в тиждень 6 семестрів. Найважливіша дисципліна, ну, якщо виходити з кількості годин.
РОЗЧАРУВАННЮ ПРОСТО НЕМА МЕЖ! ЗОВСІМ НЕ ЦІКАВО ВЧИТИ ЩОРОКУ ОДНЕ Й ТЕЖ. СИДІТИ НА НУДНИХ ЛЕКЦІЯХ І СЛУХАТИ ІНФОРМАЦІЮ, КОТРА ТОБІ СТО РОКІВ ТРЕБА БУДЕ. До речі, знаєте, що робимо на парах, котрі в журналі я записую як „пр.“? А переказуємо те, що писали на лекціях. Не маю уявлення куди дивиться Міносвіти і що воно нам тицяє. І тут питання стоїть не тільки „що вивчаємо?“, а й „навіщо?“. Будемо з дипломами і без жодних практичних навичок, а якщо вони і будуть, то це заслуга практики у ЗМІ. От за це дійсно вдячний університетові. Мені тритижнева практика дала більше, аніж рік навчання, на жаль. Ось такі справи, панове!
P.S. Викладені вище критичні вислови та думки не стосуються жодної конкретної особи у моєму університеті. Також величезне спасибі тим викладачам, котрі дають і на лекціях практичні навички, слава Богу і такі є! =)
72 коментарі
можливо інколи все одноманітно, багато бюрократії і працювати буває не надто цікаво, але ж ми всі працюємо на результат.
*це так, раціонально. але емоційно — повністю з тобою згідна.
не такий поганий чорт, як його малюєш. ти зміг би об'єктивно сам собі обрати навчальні матеріали? без підказок викладачів і спеціалістів? і потім за ними вчитися? не тепер вже, з висоти, а станом на 1 курс?
До речі, оці спеціалісти з Міносвіти якраз і все вирішують, котрі самі не знають про реальний стан освіти. Моя знайома з приймальної комісії нещодавно жалілася, що цього тижня міністерство видало 3 закони, які супуречать один одному.
Отож, не викладачі тицяють, а наше любе Міносвіти). І у тому є велика різниця. Якби якраз викладачі вибирали, але НАШІ, то вчитись було б легше.
:)))))
Роботи того ж Різуна та Прохорова не один день писалися, і мабуть не просто так їх нам начитують.
А в практичному плані, цікавість та приємність твоєї роботи, мабуть залежить від тебе та твого підходу до неї)
в університет мене тягне лише на вибрані пари — проблематику, журфах, там практика є! а на решті — я краще посиджу дома чи буду у місті, напишу матеріали, змотную щось, походжу по трк.хоча, якщо захоплюсь, то і за прогули вигнати можуть!
Не треба нарікати на навчальні плани… не думай, що на інших спеціальностях готують більш кваліфікованих спеціалістів. Біда лише в тому, як казав Гречанюк нам на першму курсі, що нас не вчать ті знання застосовувати. Бо навіть з історії чи лекцій Різуна можна почерпнути багато.
Проте можу втішити: подібна недуга зазвичай переростається. Гору бере здоровий прагматизм. Ніж помирати від нудьги, краще шукати в усьому корисні для себе речі. Нудьга не навколо нас, а всередині. Та й, здається, ніхто ще не відміняв давньої мудрості «Repetitio est mater studiorum» :)
«Усе можна втиснути в один курс». а усе й не треба втискати, варто тільки не повторюватись=)
Ну, у нас така сама ситуація… І про фізру теж.
А щодо іншого — я на 1-му курсі теж була страшенно розчарована, бо ми вчили тільки всяку галіматню, тепер я навіть назви предметів не пам«ятаю… І через те я не вчила, бо не можу себе змусити зубрити, і в рейтингу тепер далеко не на 1 місці, а, хоча могла би бути!
Зате тепер (4-й курс) вчимо тільки спеціальні предмети. І, хч система освіти казна-яка, мені на лекціях і на парах взагалі цікаво і знання маємо можливість отримати практичні. Це заслуга викладачів! Кафедра маркетингу, ЧНУ, хто не знає.
Ось тільки… чим довше вчуся і заглиблююся в певний предмет, тим краще розумію, як мало знаю я і як багато знають, наприклад, наші викладачі. Так що мені є до чого прагнути.
Сергію, думаю, з часом ситуація виправиться, ось як у мене. =)
Тому викладачі читають не те, що хочуть і треба, студенти вчать не те, що хочуть і треба = освіта вчить багато і мінімум практичності.
Ознаки рабства? Вам хтось не дозволяє чимось займатися?
На мою думку подібні фрази чуються від людей яким хочеться «понити», що все фігово, нема того, нема сього… А ви живіть, старайтеся і все буде, адже не всі зараз «бідні», хоча і не всі «багаті» — але якось вони цього добиваються навіть в сучасному світі! Чому таким не можете бути ви?
Ясне діло, якщо всі погоджуватимуться що вони раби, то кращим життям в нас ще не швидко запахне.
дякую
практика, друзі, практика…
1. Фізкультура у тебе двічі на тиждень тому, що Міносвіти дбає про твоє здоров«я! Як не обертай, а студент переважно працює головою… наполегливий студент практично не вилазить з книг та інтернету — його необхідно хоча б двічі на тиждень розворушити фізично! Тим самим дати відпочити мозкові і не дати студентству перетворитися на колектив перекривлених і перекручених.
2. Оті твої нудні пари — це перший крок, щоб на практиці (яку ви, нагадаю, проходите щороку) не розгубитись. Теорія без практики — ноль, але практика без теорії — те саме гівно! Не забувай, що на одному курсі вчаться люди з різним рівнем доуніверситетської підготовки, і те, що комусь здається нудним і нецікавим для когось є справжнім „ноухау“. А на практиці всі будуть в ріних умовах, і главред не питатиме, чи ти вчив іноземну мову, чи ти прийшов з сільської школи, де вчитель не мав можливості тебе навчити навіть азів!
3. Дивуєшся, що предмети часто перегукується… хм, цікаво… а ти запитай у товаришів з інших факультетів, чи у них такого нема! Забіжу наперед і скажу Є!!! Чому? Та дуже просто, ті люди, навколо яких обертається 5 років твого навчання зробили свого часу вагомий внесок в розвиток журналістики і ти маєш знати, як вони цього добилися, що саме вони вдосконалили і яких помилок вони навчили уникати наступне покоління — »хто не знає історії, той не вартий майбутнього".
4. Повернуся до практичності — на кафедрі журналістики регулярно влаштовуються зустрічі з потужними сучасними журналістами, видавцями, письменниками та ін… — може б ти на них частіше ходив! То й не кидався б словами, що вас змушують лише лекцій переписувати і переказувати!
5. Більшість журналістів до закінчення 4 курсу працюють за фахом! І багатьом із них стають в нагоді знання здобуті в університеті. У вас же багато практичних курсів є. Якщо не помиляюся, то вас не тільки змушують зазубрювати старовинні пам«ятки, а й навчають основ макетування, верстки та дизайну! Мабуть, вже скоро введуть курс репортажної фотожурналістики! То що тобі ще бракує?
Наша освіта, звичайно не бездоганна і їй далеко до європейської. Є свої заморочки і на журфаці, але не все так погано, як ти малюєш.
Сергію, не забувай, що журналіст передусім має бути об»єктивним, коли писатимеш наступного разу статтю на зразок оцієї.
Так от, коли спілкувалась з деканом факультету журналістики Варшавського університету він так само відстоював потребу в журналістській освіті. В той самий час, спілкуючись з редакторами найбільших польських ЗМІ, тим абсолютно начшати яка освіта у журанліста, головне, аби писав гарно і професійно. І для цього не потрібно вчитись п’ять років. Окрім того щороку до газети приходять на практику студенти з факультету журналітики. Переважна більшість нереально далекі від журналістики. але матимуть диплом.
мова йде про те, що журфак для тих людей, які хочуть виписатись і стати фахівцями, а не для тих, хто таким народився (що буває дуже рідко, адже здебільшого таким обдаруванням люди наділяють самі себе)!!! Мені дуже тяжко доводилось на початку трудового журналістського життя, бо бракувало елементарних речей, які вивчають на перших курсах журфаку. Я гуглив, щоб зрозуміти елементарні сьогодні поняття, як от „лід“, чи різниця між заміткою і статтею… Сьогодні я далі піднімаю підручники, які пропонуються нашим журфаківцям і продовжую заповнювати прогалини у своїй голові. Реально жалію, що не поступав на журналістику…
студенти приходять на перший курс, їм кажуть: «забудьте все, що вас вчили в школі»
приходять на практику, їм кажуть: «забудьте все, що вас вчили в університеті»
мені невідомий Ваш творчий шлях, тому не беруся оцінювати, чи відразу Ви стали маститим журналістом і чи стали взагалі. якщо стали — радий за Вас!
просто хотів би відзначити, що це — стара історія, котра повторюється з покоління в покоління, але тим не менше, класичне навчання існує.
Бог дає людині нахил до певної справи, а далі людина вдосконалює себе, що бути у цій справі не пустим місцем!
1. Мені побарабану, що держава про мій фізичний стан турбується, мене вже вступна каипанія переконала, як вона про мене турбується.
2. Ноль? А може нуль? ))) Здалась мені ця теоретична філософія, історія та гора літератури. А тепер послухайте мене, шановний, те, що я навчався у сільській школі — це не означає, що там нічого не вчили, в тому числі — я й про іноземну. «Ноухау» ??? аж смішно…
3.А мене це не цікавить, чи повторюються на інших факультетех, це лише доводить, що наша осіта теоретична.
4.Треба буде подарувати Вам окуляри або контактні лінзи, якщо Ви мене не бачите на зустрічах)))
5.а) я сам вже слава Богу працюю рік: і ні в газеті, ні на телебаченні мені ще ці, на Вашу думку, надзвичайно важливі теретичні аспекти не пригодилися.
б)Ага, цікаво мені поспілкуватися з тими журналістами, які Вам це сказали.
в) хочу нагадати, що журналістика існує не лише друкована, якщо Ви не знали)))
І останнє, журфаку покищо нема, і ви не його студент.
2. Перед тим, як виправляти чиїсь опечатки навчіться не допускати своїх. Якось гидко то виглядає!
Проблема сільських шкіл сьогодні існує — радий, що вас таке «щастя» оминуло… Але це доволі рідкісне явище. Молоді спеціалісти «тікають в місто», а сільські школи деградують. Але це інша теми розмови — якщо вам треба детальніше — то гугл вам у допомогу!
3. Якщо вас не влаштовує наша освіта, то навіщо було поступати у ВНЗ? Допустили помилку?! — то заберіть документи і поступайте у Польщу, чи де вас влаштує…
…
далі не коментуватиму, бо ви провокуєте а не констатуєте чи інформуєте…
п.с. журспец — якщо вам це так важливо…
не хочеться з вами сваритися))))
ви розумна людина)))
та кожен живе з а своїми принципами))
удаді у всіх справах!
а в реалі ви просто зутрінетесь на коридорі і привітаєтесь (якщо знайомі)
Мова йшла про практичність навчання, бла бла бла…
а тут звідкись взялась фізкультура 2 рази на тиждень, на яку кста хтось ніколи і не ходив…
Зустрічі то є, але не настільки вони потужні як ти пишеш, але тішить, що є…
З письменниками щось не часто, це мабуть більш на твоєму факультеті по письменниках) (ну якщо не враховувати Померанцева, який є і журналістом і письменником і який на мою думку приходить в університет не настільки для того, щоб поділитися своїми «журналістськими» навиками, а для того щоб книгу попіарити, ну і студенти звичайно куплять декілька...)
Не більшість працюють.
+ як такої основи в макетуванні чи то верстці не дають, дизайн тимбільше…
це вже зовсім інше кіно з іншими науками, хоча впринципі основа є для того щоб самому зацікавитись, та рухатись вже в тому напрямку самостійно (звичайно якщо воно тобі потрібно), ну про самостійний рух я вже десь вище писав.
Бракує того, що курс чи то фотожурналістики, чи чогось іншого ведуть люди без особистої практики, матеріал «сухий»
Ну це я так просто прокоментував
Думка моя була «опублікована» вище.
Подавати матеріал і спілкуватися хочеться тоді, коли бачиш у студентів віддачу, бажання вчитися і коли керівництво сприяє (наприклад, закупляє компи для лабораторії — це взагалі ірреальна ситуація!), а не тоді, коли предмет ставлять п'ятою парою (з цієї п'ятої пари студенти, котрі працюють, намагаються піти, а ті, котрі до третього курсу ще не пробували працювати, хочуть чимшвидше додому).
На щастя ніхто нікого не тримає за руку. Важко — переводься на індивідуальний і вчись на практиці, не подобається — йди на істфак. :)
тепер щодо освіти журналіста. переконаний, що потрібно мати як мінімум якусь гуманітарну освіту, яка дасть загальні класичні знання. те чого навчають на нашій кафедрі журналістики, інакше як «ще однією філ-факівською програмою» не назвеш! і копіювання інституту журналістики з Різуном — це не є добре.
в нас немає ні власного факультетського радіо чи ТБ, як в Києві. аудиторний фонд і викладачі — це ще далеко не межа бажань! мав честь розмовляти на цю тему з ректором, тож знаю про що кажу.
чим займеться людина з дипломом журналіста, якщо покине журналістику??? а от юрист, економіст чи політолог знайде досить швидко інше заняття!
свого часу вирішив здобути другу вищу освіту і отримати диплом журналіста. зараз вчуся з горем-пополам на заочці))
що найбільше дратує — так це зайвий пафос деяких викладачів. багато хто аж занадто переоцінює важливість свого предмету.
що ще? ЧОМУ НА КАФЕДРІ НЕМАЄ МАСТИТИХ ПРАКТИЧНИХ ЖУРНАЛІСТІВ??? відомих на теренах краю! чому через це більшість редакторів не хоче брати на роботу випускників нашого філ-факу?
і ще одне, — шановні філологи та студенти-журналісти, перестаньте нарешті ображатися на істориків та політологів! да, ми складаємо основу більшості буковинських ЗМІ! Але це не значить, що нам так легко відкриваються всі двері, через те, що ми закінчили ІСТ-ФАК!!!
а стосовно того, що на кафедрі журналістики ЧНУ немає практиків-журналістів, то не зовсім так: 1) є Олеся Жук; 2) інші пробували, але викладацька праця, яка в нас надто бюрократизована, їм не підійшла. Вийшло замкнене коло.
Обрала економ, бо у глибині душі розуміла: до журналістики не маю хисту. Саме до ЖУРНАЛІСТИКИ, а не до НАПИСАННЯ СТАТЕЙ.
Бо, на мою думку, є суттєва різниця між тим, коли ти пишеш політичні чи економічні огляди, такі собі думки з приводу, і тим, коли треба грамотно взяти інтерв’ю, «рознюхати» сенсацію, передати ситуацію «з перших уст» і тому подібне. Для цього потрібен талант і, звісно, фундаментальна підготовка.
Щоб викладач був знайомий на практиці з тим, що він робить, це необхідно. Але це зовсім не означає, що він повинен бути МАСТИТИМ))).
3) Ідеально — поєднувати теоретичне навчання (це фундамент, це те, що дає можливість думати, міркувати, вчити вирішувати, що і як робити, де шукати) і реальну практику. На жаль остання часто проходить формально (часто якраз з вини маститих практиків, яким на їх робочих місцях не до проблем студентів-практикантів!
…. Та й студенти не кращі… Все це також причина низької якості освіти.
Але проблема, повірте, не в тому, що немає маститих практиків))))
Мені так здається чомусь)))))))
Й де ці «МІФИЧНІ ПРАКТИКИ»
МАБУТЬ ЇХ НЕМАЄ ВЗАГАЛЛІ?
А щодо освіти журналіста, то в мене з цього приводу власна думка. Щоб бути професіоналом, журналіст повинен володіти додатковою освітою, крім журналістської (в останній, взагалі-то потреба невелика, якщо вмієш і хочеш ПИСАТИ). Це може бути або історична, або економічна, або юридична. Тільки тоді людина зможе фахово писати про речі, на яких знається. А бути універсальним журналістом, як це часто буває у провінції (коли одна людина пише про спорт, музику і літературу, та ще й працює коректором у газеті), це погодьтеся не просто муветон, а взагалі неприйнятно. Яким ти можеш бути професіоналом, коли знаєш з усього потрохи?