Вища освіта: мінімум практичності

За два роки навчання в мене було ціле море  розчарувань у цьому ж самому навчанні, проте в понеділок утворився океан і затопив усі острови бажання та цікавості до штудіювання. Це була остання крапля! На трьох різних предметах, які у нас були за 3 семестри, ми говоримо про одне і теж і стоїмо на одному й тому ж місці… (Під «говоримо» маю на увазі — викладач диктує, ми — пишемо) Єдина різниця, що в один лекційний зошит  ми записуємо аля: "… так сказав Різун", у другий: "… так сказав Прохоров", а у третій просто шедевр: "… так сказали у своїх досвідженнях Різун та Прохоров". Суть лекцій одинакова, АЛЕ (це просто мега важливо) назви заголовків змінено, а виклад слово у слово. По-моєму, то не вина викладачів, а кого сам не знаю.Ось так!
Мимоволі згадую перший семестр 1 курсу, де мені прямо по заріз треба було вивчати основи екології, ну не прожив би журналіст без цього. І не кажіть, що «дзєннікаж»(як кажуть поляки) має знати все, це не є можливим, тоді він не буде компетентним у жодній сфері життя. Окрім того, на другому курсі будемо вивчати «Екологічну проблематику ЗМІ».
Дуже цікаво мені було слухати розмову старшокурсників про держіспит. Виявляється, 2/3 його складає історія журналістики.Чарівно! А теорія комунікації — лише третя частина.Говоримо про практичну журналістику в університеті, а до іспиту вчимо історію. Не візьмуть мене на роботу, якщо я їм не розкажу про того, хто першим додумався шкрябати ієрогліфи на глиняних дощечках у Китаї енну кількість років тому.
Оооо! До речі, на 5-му курсі обов«язково вивчати латинь! Монтажу не навчили, а от мертву мову знати будемо.
Ось провчив я 3 семестри англійську і на цій сесії скажу їй: „Гуд бай май лав, гуд бай!“. Мало того, що штудіюємо лише одну мову раз в тиждень, та ще й лише 1,5 роки. А потім іспит до магістратури здавай! Файно!
Зате фізкультури у нас дай Боже! Два рази в тиждень 6 семестрів. Найважливіша дисципліна, ну, якщо виходити з кількості годин.
 
РОЗЧАРУВАННЮ ПРОСТО НЕМА МЕЖ! ЗОВСІМ НЕ ЦІКАВО ВЧИТИ ЩОРОКУ ОДНЕ Й ТЕЖ. СИДІТИ НА НУДНИХ ЛЕКЦІЯХ І СЛУХАТИ ІНФОРМАЦІЮ, КОТРА ТОБІ СТО РОКІВ ТРЕБА БУДЕ. До речі, знаєте, що робимо на парах, котрі в журналі я записую як „пр.“? А переказуємо те, що писали на лекціях. Не маю уявлення куди дивиться Міносвіти і що воно нам тицяє. І тут питання стоїть не тільки „що вивчаємо?“, а й „навіщо?“. Будемо з дипломами і без жодних практичних навичок, а якщо вони і будуть, то це заслуга практики у ЗМІ. От за це дійсно вдячний університетові. Мені тритижнева практика дала більше, аніж рік навчання, на жаль. Ось такі справи, панове!
 
P.S. Викладені вище критичні вислови та думки не стосуються жодної конкретної особи у моєму університеті. Також величезне спасибі тим викладачам, котрі дають і на лекціях практичні навички, слава Богу і такі є! =)

72 коментарі

Наталя Єрьоменко
навчання — це робота студента, і ставитись до нього треба як до роботи.
можливо інколи все одноманітно, багато бюрократії і працювати буває не надто цікаво, але ж ми всі працюємо на результат.

*це так, раціонально. але емоційно — повністю з тобою згідна.
Сергій Вальчишин
хочу, щоб робота була мені приємною і цікавою))))) банально, проте хочу!)))
Лілія Шутяк
На жаль, мушу Вас розчарувати. БУДЬ-ЯКА робота рано чи пізно стає рутиною і перестає приносити те задоволення, якого ми так прагнемо. Журналістика — не виняток. Тоді залишається або звільнятись, або шукати нових форм самореалізації. Чого Вам бажаю)
Сергій Вальчишин
знову це «ви»?))))) роботи ти обираєш, в ній треба собі ставити собі завдання і постійно до них іти, так не втратиш цікавості і не нудно жити, врешті-решт — змінити місце роботи. а от те, що ти вивчаєш- тобі тицяють, соррі за такий вислів, тут вибору немає.порівнюючи освіту в Україні і Польщі бачу вееееееееличезну різницю! )
Наталя Єрьоменко
а от те, що ти вивчаєш- тобі тицяють, соррі за такий вислів, тут вибору немає

не такий поганий чорт, як його малюєш. ти зміг би об'єктивно сам собі обрати навчальні матеріали? без підказок викладачів і спеціалістів? і потім за ними вчитися? не тепер вже, з висоти, а станом на 1 курс?
Сергій Вальчишин
звичайно, що сам би повністю не зміг, вибирав би те, що подобається, є ще старшокурсники, знайомі та й викладачів, не треба так прямо викидати з поля зору.

До речі, оці спеціалісти з Міносвіти якраз і все вирішують, котрі самі не знають про реальний стан освіти. Моя знайома з приймальної комісії нещодавно жалілася, що цього тижня міністерство видало 3 закони, які супуречать один одному.
Отож, не викладачі тицяють, а наше любе Міносвіти). І у тому є велика різниця. Якби якраз викладачі вибирали, але НАШІ, то вчитись було б легше.
Сергій Вальчишин
і цікавіше)))
Наталя Єрьоменко
це неможливо, адже якщо кожен викладач буде давати тобі список власноруч підібраних 10 джерел, ти незабаром по світу підеш з тими книжками.
Ірина Голуб
Державний стандарт освіти передбачає можливість самостійного обрання встановленої кількості навчальних дисциплін. Студенти вносять свої пропозиції, які згодом розглядаються на засіданнях кафедр. Так має бути. На практиці кафедри включають вибіркові дисципліни на власний розсуд, не цікавлячись думкою студентів.
Віталія Козменко
Вибір є. Хочеш вчиш, не хочеш — ні.
:)))))
Кристина Горюнова
Конечно… Проучившись в Италии, я тоже ее почувствовала… Возможно, тот материал не был таким насыщенным, зато не был однообразным и постным как у нас…
Маріанна Антонюк
дозвольте заперечити:) Природнє бажання людини отримувати задоволення від життя (в тому числі й від роботи і навчання). І задоволення — це не лише щось нице, бути задоволеним від реалізації власних талантів і можливостей, від визнання, від достойної оплати, від самого процесу праці або її результату — це нормально. А страждати — це, як на мене, якраз неприродньо. Тому не треба розчаровувати студента :))) А щодо освіти — він переважно має рацію. Мене, наприклад, абсолютно не влаштовує вже нинішня початкова освіта (є вимушений досвід) — попри те, що власне до педагогів претензій нема. Так виглядає, що освіта в нашій країні існує лише завдяки педагогам — але всупереч усьому решта. За винятком, хіба що, Києво-Могилянки. Це якийсь острівець дива у світі абсурду.
Михайло Чикур
Не дивлячись на таку, на перший погляд банальність лекцій, вони дають свою долю в розвиток особистості, як журналіста.
Роботи того ж Різуна та Прохорова не один день писалися, і мабуть не просто так їх нам начитують.

А в практичному плані, цікавість та приємність твоєї роботи, мабуть залежить від тебе та твого підходу до неї)
Сергій Вальчишин
погоджуюсь, що їх роботи важливі, проте можна їх розглянути в одному курсі, а не вчити у кількох предметах одне й теж і переповідати на кількох практичних підряд. Та й що це за практичні такі?????

в університет мене тягне лише на вибрані пари — проблематику, журфах, там практика є! а на решті — я краще посиджу дома чи буду у місті, напишу матеріали, змотную щось, походжу по трк.хоча, якщо захоплюсь, то і за прогули вигнати можуть!

Віталія Козменко
нудто тобі кажеш… а якому студенту не буває нудно??? Йдеться не про те, які знання тобі дають, а як ти з них зможеш скористатися. Навіть латинська на п'ятому курсі це не катастрофа… повір мені. Головне, як на мене, щоб викладач розумів цінність свого предмету для студента, а не підносив до небес, як то часто буває.
Не треба нарікати на навчальні плани… не думай, що на інших спеціальностях готують більш кваліфікованих спеціалістів. Біда лише в тому, як казав Гречанюк нам на першму курсі, що нас не вчать ті знання застосовувати. Бо навіть з історії чи лекцій Різуна можна почерпнути багато.
Роман Дзик
Це називається «криза середнього віку» (в контексті студентського життя — т.зв. екватор). З'являється таке відчуття, ніби ти вже все знаєш і нічого нового почути не можеш. Усе можна втиснути в один курс, звести до коротенького повідомлення на кшталт інформаційної п'ятихвилинки… А з іншого боку — «живе життя», ПРАКТИКА. Остання, до речі, так чи інакше зводиться до не менш одноманітних маніпуляцій, ніж згадані дисципліни-близнята. Зрештою, все залежить від внутрішньої налаштованості.
Проте можу втішити: подібна недуга зазвичай переростається. Гору бере здоровий прагматизм. Ніж помирати від нудьги, краще шукати в усьому корисні для себе речі. Нудьга не навколо нас, а всередині. Та й, здається, ніхто ще не відміняв давньої мудрості «Repetitio est mater studiorum» :)
Сергій Вальчишин
Стоп, ніхто не казав, що є відчуття, що все знаєш) і слава Богу! Щось ми топчемось на місці з одним і тим же і штудіюємо одне і теж.

«Усе можна втиснути в один курс». а усе й не треба втискати, варто тільки не повторюватись=)
Сергій Вальчишин
ДО РЕЧІ, СПАСИБІ ВСІМ, ХТОДОЛУЧИВСЯДО ОБГОВОРЕНЯ. Я НЕ ПОМИЛИСЯ, НАПИСАВШИ СВОЇ ДУМКИ У БЛОГ. Є НАД ЧИМ ПОДУМАТИ.
Надія Григоренко
«Мало того, що штудіюємо лише одну мову раз в тиждень, та ще й лише 1,5 роки. А потім іспит до магістратури здавай! Файно!»
Ну, у нас така сама ситуація… І про фізру теж.
А щодо іншого — я на 1-му курсі теж була страшенно розчарована, бо ми вчили тільки всяку галіматню, тепер я навіть назви предметів не пам«ятаю… І через те я не вчила, бо не можу себе змусити зубрити, і в рейтингу тепер далеко не на 1 місці, а, хоча могла би бути!
Зате тепер (4-й курс) вчимо тільки спеціальні предмети. І, хч система освіти казна-яка, мені на лекціях і на парах взагалі цікаво і знання маємо можливість отримати практичні. Це заслуга викладачів! Кафедра маркетингу, ЧНУ, хто не знає.
Ось тільки… чим довше вчуся і заглиблююся в певний предмет, тим краще розумію, як мало знаю я і як багато знають, наприклад, наші викладачі. Так що мені є до чого прагнути.
Сергію, думаю, з часом ситуація виправиться, ось як у мене. =)
Галина Дичковська
Вища освіта: мінімум практичності. Думаю назва фіксує суть проблеми. У нас не тільки в освіті, у всьому мінімум практичності/результативності. Це ознака рабства. Робити щось, аби робити. Результат все одно заберуть. На власну діяльність ніхто дозволу не дасть…
Тому викладачі читають не те, що хочуть і треба, студенти вчать не те, що хочуть і треба = освіта вчить багато і мінімум практичності.
Альберт Комарі
Не можу не погодитись! Деколи диву даєшся, коли чуєш, які предмети викладають на різних факультетах! Замість того, щоби отримувати важливу фахову інформацію, студент отримує якійсь вінегрет, і від цього освіта тільки розмивається…
Сергій Вальчишин
мені подобається ваш тхід думок. ))) на жаль, маємо ось таку освіту.
Михайло Чикур
Власне я не погоджуюсь взагалі. Вчать — значить потрібно. Не вистачає тобі знань? шукай альтернативні джерела, і навчайся сам, як це зараз робить більшість. Слава Богу в нас час є звідки взяти інформацію і все інше.

Ознаки рабства? Вам хтось не дозволяє чимось займатися?
На мою думку подібні фрази чуються від людей яким хочеться «понити», що все фігово, нема того, нема сього… А ви живіть, старайтеся і все буде, адже не всі зараз «бідні», хоча і не всі «багаті» — але якось вони цього добиваються навіть в сучасному світі! Чому таким не можете бути ви?

Ясне діло, якщо всі погоджуватимуться що вони раби, то кращим життям в нас ще не швидко запахне.

дякую
Віталій Бурденюк
Мінімум практичності? Так, це добиває. Здавши сьогодні екзамен на 91 бал по Системам Управління Базами Даних (СУБД), я розумію, що крім створення примітивних таблиць і формул в «дитячій» MS Access, я нічого не вмію. Але зате, я знаю безліч крутих слів, котрих я начитався в теорії, на кшалт «мови програмування четвертого покоління» чи стандарт «ODBC».

практика, друзі, практика…
Роман Пазюк
Сергію, ти здається дорослий хлопець, а от мислення тобі трохи бракує… Спробую тобі мозок включити… отож:
1. Фізкультура у тебе двічі на тиждень тому, що Міносвіти дбає про твоє здоров«я! Як не обертай, а студент переважно працює головою… наполегливий студент практично не вилазить з книг та інтернету — його необхідно хоча б двічі на тиждень розворушити фізично! Тим самим дати відпочити мозкові і не дати студентству перетворитися на колектив перекривлених і перекручених.
2. Оті твої нудні пари — це перший крок, щоб на практиці (яку ви, нагадаю, проходите щороку) не розгубитись. Теорія без практики — ноль, але практика без теорії — те саме гівно! Не забувай, що на одному курсі вчаться люди з різним рівнем доуніверситетської підготовки, і те, що комусь здається нудним і нецікавим для когось є справжнім „ноухау“. А на практиці всі будуть в ріних умовах, і главред не питатиме, чи ти вчив іноземну мову, чи ти прийшов з сільської школи, де вчитель не мав можливості тебе навчити навіть азів!
3. Дивуєшся, що предмети часто перегукується… хм, цікаво… а ти запитай у товаришів з інших факультетів, чи у них такого нема! Забіжу наперед і скажу Є!!! Чому? Та дуже просто, ті люди, навколо яких обертається 5 років твого навчання зробили свого часу вагомий внесок в розвиток журналістики і ти маєш знати, як вони цього добилися, що саме вони вдосконалили і яких помилок вони навчили уникати наступне покоління — »хто не знає історії, той не вартий майбутнього".
4. Повернуся до практичності — на кафедрі журналістики регулярно влаштовуються зустрічі з потужними сучасними журналістами, видавцями, письменниками та ін… — може б ти на них частіше ходив! То й не кидався б словами, що вас змушують лише лекцій переписувати і переказувати!
5. Більшість журналістів до закінчення 4 курсу працюють за фахом! І багатьом із них стають в нагоді знання здобуті в університеті. У вас же багато практичних курсів є. Якщо не помиляюся, то вас не тільки змушують зазубрювати старовинні пам«ятки, а й навчають основ макетування, верстки та дизайну! Мабуть, вже скоро введуть курс репортажної фотожурналістики! То що тобі ще бракує?

Наша освіта, звичайно не бездоганна і їй далеко до європейської. Є свої заморочки і на журфаці, але не все так погано, як ти малюєш.
Сергію, не забувай, що журналіст передусім має бути об»єктивним, коли писатимеш наступного разу статтю на зразок оцієї.
Надія Вірна
Вважаю взагалі університетське навчання особливо в чернівецьких вузах марно витраченим часом. Тим більше не розумію, чому люди йдуть на філфак на спеціальність «журналістика». Журналістиці навчити неможливо. Ти або журналіст, або ні. Від природи. Від талану. Більшість відомих журналістів за фахом інженери, економісти, історики тощо. А щодо освіти — то нарікати на університет не варто — більшість викладачів там просто не знають/не хочуть/не вміють по-людськи/по-европейськи викладати, а студенти не хочуть вчитись. І все в руках студента. Йому дали напрямок — от і рухайся. І шукай програми, щоб хоча б рік повчитись закордоном.
Роман Пазюк
«Журналістиці навчити неможливо» — це тому у газетах все частіше з«являються публікації передерті з інтернету (у кращому випадку з частковим авторським дописуванням)??? Може б таки трохи повчитись? Руку набити?!
Надія Вірна
Я за освітою політолог. І моє попереднє твредження грунтується на досвіді, отриманого протягом десятирічного досвіду в журналістиці, моїх стажувань в Польщі та спілкування з колегами з загальноукраїнських, польських, російських, білоруських, німецьких, ізраїльських колег.
Так от, коли спілкувалась з деканом факультету журналістики Варшавського університету він так само відстоював потребу в журналістській освіті. В той самий час, спілкуючись з редакторами найбільших польських ЗМІ, тим абсолютно начшати яка освіта у журанліста, головне, аби писав гарно і професійно. І для цього не потрібно вчитись п’ять років. Окрім того щороку до газети приходять на практику студенти з факультету журналітики. Переважна більшість нереально далекі від журналістики. але матимуть диплом.
Роман Пазюк
про необхідність диплому (як понтового папірця) ніхто не говорить. Я маю освіту інженера-механіка, зараз здобуваю освіту філолога, а працюю на 5 роботах пов«язаних з журналістикою та видавничою справою і при тому на жодній з них мені не сказали: „давай диплом журналіста“…

мова йде про те, що журфак для тих людей, які хочуть виписатись і стати фахівцями, а не для тих, хто таким народився (що буває дуже рідко, адже здебільшого таким обдаруванням люди наділяють самі себе)!!! Мені дуже тяжко доводилось на початку трудового журналістського життя, бо бракувало елементарних речей, які вивчають на перших курсах журфаку. Я гуглив, щоб зрозуміти елементарні сьогодні поняття, як от „лід“, чи різниця між заміткою і статтею… Сьогодні я далі піднімаю підручники, які пропонуються нашим журфаківцям і продовжую заповнювати прогалини у своїй голові. Реально жалію, що не поступав на журналістику…
Сергій Вальчишин
що таке лід я дізнався в редакції на практиці))) ніхто про це і не говорив в універі)
Остап Ножак
про лід іде мова у предметі «Журналістська майстерність», котрий починається з четвертого семестру. чи на інших предметах він починається раніше — не знаю.
Сергій Вальчишин
Ну, здалося б скоріше про це щось вчити, а то практика з 1-го курсу)))))
Остап Ножак
таке протистояння між практиками і теоретиками є завжди, не тільки в журналістиці
студенти приходять на перший курс, їм кажуть: «забудьте все, що вас вчили в школі»
приходять на практику, їм кажуть: «забудьте все, що вас вчили в університеті»
мені невідомий Ваш творчий шлях, тому не беруся оцінювати, чи відразу Ви стали маститим журналістом і чи стали взагалі. якщо стали — радий за Вас!
просто хотів би відзначити, що це — стара історія, котра повторюється з покоління в покоління, але тим не менше, класичне навчання існує.
Остап Ножак
якщо за вашою логікою, то навчання взагалі непотрібне. ти або історик, або ні. або економіст, або ні. або швея, або ні — як бог дав.
Роман Пазюк
в точку — 100% тебе підтримую!!!
Надія Вірна
про творчі професії — так: як Бог дав. Тут іншого немає.
Роман Пазюк
а всіх інших Бог не дає??? чи всі люди можуть стати хіміками, нейрохірургами чи біохіміками????
Бог дає людині нахил до певної справи, а далі людина вдосконалює себе, що бути у цій справі не пустим місцем!
Сергій Вальчишин
та вже знайшов, повчився 2 роки)))) В Варшаві)))
Сергій Вальчишин
Пане Романе, я й не сумнываюся, що у вас з мисленням, на відміну від мене, все супур-пупер, куди мені до Вас! але:
1. Мені побарабану, що держава про мій фізичний стан турбується, мене вже вступна каипанія переконала, як вона про мене турбується.

2. Ноль? А може нуль? ))) Здалась мені ця теоретична філософія, історія та гора літератури. А тепер послухайте мене, шановний, те, що я навчався у сільській школі — це не означає, що там нічого не вчили, в тому числі — я й про іноземну. «Ноухау» ??? аж смішно…
3.А мене це не цікавить, чи повторюються на інших факультетех, це лише доводить, що наша осіта теоретична.
4.Треба буде подарувати Вам окуляри або контактні лінзи, якщо Ви мене не бачите на зустрічах)))
5.а) я сам вже слава Богу працюю рік: і ні в газеті, ні на телебаченні мені ще ці, на Вашу думку, надзвичайно важливі теретичні аспекти не пригодилися.
б)Ага, цікаво мені поспілкуватися з тими журналістами, які Вам це сказали.
в) хочу нагадати, що журналістика існує не лише друкована, якщо Ви не знали)))

І останнє, журфаку покищо нема, і ви не його студент.
Роман Пазюк
1. До чого тут вступна кампанія? Я вам аргументував той факт, що фізкультура у вас двічі на тиждень!
2. Перед тим, як виправляти чиїсь опечатки навчіться не допускати своїх. Якось гидко то виглядає!
Проблема сільських шкіл сьогодні існує — радий, що вас таке «щастя» оминуло… Але це доволі рідкісне явище. Молоді спеціалісти «тікають в місто», а сільські школи деградують. Але це інша теми розмови — якщо вам треба детальніше — то гугл вам у допомогу!
3. Якщо вас не влаштовує наша освіта, то навіщо було поступати у ВНЗ? Допустили помилку?! — то заберіть документи і поступайте у Польщу, чи де вас влаштує…

далі не коментуватиму, бо ви провокуєте а не констатуєте чи інформуєте…
п.с. журспец — якщо вам це так важливо…
Сергій Вальчишин
=)))))
не хочеться з вами сваритися))))
ви розумна людина)))
та кожен живе з а своїми принципами))
удаді у всіх справах!
Лілія Шутяк
От і правильно, не варто сваритись! Як казав кіт Леопольд: «Ребята, давайте жить дружно!»
Роман Пазюк
та нащо сваритись? це ж просто дискусія! на крайній випадок, як дорослі люди — дамо один одному по писку й підем пиво пити))))
Лілія Шутяк
О, круто! Хотіла б подивитись)))
Лілія Шутяк
Це я жартую, звісно! Не варто вдаватися до насильства!
Остап Ножак
швидше за все, думаю, або набиття писків, або розпивання пива, як і сварка, дикусія — все це відбуватиметься в інтернетному просторі
а в реалі ви просто зутрінетесь на коридорі і привітаєтесь (якщо знайомі)
Михайло Чикур
Я от кста також, не зрозумів до чого тут фізкультура.
Мова йшла про практичність навчання, бла бла бла…
а тут звідкись взялась фізкультура 2 рази на тиждень, на яку кста хтось ніколи і не ходив…

Зустрічі то є, але не настільки вони потужні як ти пишеш, але тішить, що є…
З письменниками щось не часто, це мабуть більш на твоєму факультеті по письменниках) (ну якщо не враховувати Померанцева, який є і журналістом і письменником і який на мою думку приходить в університет не настільки для того, щоб поділитися своїми «журналістськими» навиками, а для того щоб книгу попіарити, ну і студенти звичайно куплять декілька...)
Не більшість працюють.
+ як такої основи в макетуванні чи то верстці не дають, дизайн тимбільше…
це вже зовсім інше кіно з іншими науками, хоча впринципі основа є для того щоб самому зацікавитись, та рухатись вже в тому напрямку самостійно (звичайно якщо воно тобі потрібно), ну про самостійний рух я вже десь вище писав.

Бракує того, що курс чи то фотожурналістики, чи чогось іншого ведуть люди без особистої практики, матеріал «сухий»

Ну це я так просто прокоментував
Думка моя була «опублікована» вище.
Остап Ножак
Стосовно неподання «макетування-верстки-дизайну». (Камінь в мій город, тому візьму коментар цієї фрази візьму на себе).
Подавати матеріал і спілкуватися хочеться тоді, коли бачиш у студентів віддачу, бажання вчитися і коли керівництво сприяє (наприклад, закупляє компи для лабораторії — це взагалі ірреальна ситуація!), а не тоді, коли предмет ставлять п'ятою парою (з цієї п'ятої пари студенти, котрі працюють, намагаються піти, а ті, котрі до третього курсу ще не пробували працювати, хочуть чимшвидше додому).
Віталія Козменко
До слова, після зустрічі з Померанцевим, студенти не придбали жодної книги! :)
Лілія Шутяк
Гадаю, це цілком нормально, коли автор приїздить піарити і продавати свої книги. А як інакше вижити? Будь-яке слово повинно бути донесеним і проданим. Як у журналістиці, так і в літературі!!!
Віталія Козменко
прочитала коменти, визначила для себе однозначно: ті хто не мають освіти журналіста ствержують що її й не потрібно, ті хто мають, або вчаться — бачать перспективу.
На щастя ніхто нікого не тримає за руку. Важко — переводься на індивідуальний і вчись на практиці, не подобається — йди на істфак. :)
Александр Коркоил
цікава насправді дискусія. читаю коменти і дивуюся) журналістика — це найперше самовдосконалення і величезна працелюбність! тому не важливо чи є в тебе журфак чи ні, все-одно доведеться багато працювати самостійно! по-іншому ніяк.
тепер щодо освіти журналіста. переконаний, що потрібно мати як мінімум якусь гуманітарну освіту, яка дасть загальні класичні знання. те чого навчають на нашій кафедрі журналістики, інакше як «ще однією філ-факівською програмою» не назвеш! і копіювання інституту журналістики з Різуном — це не є добре.
в нас немає ні власного факультетського радіо чи ТБ, як в Києві. аудиторний фонд і викладачі — це ще далеко не межа бажань! мав честь розмовляти на цю тему з ректором, тож знаю про що кажу.

чим займеться людина з дипломом журналіста, якщо покине журналістику??? а от юрист, економіст чи політолог знайде досить швидко інше заняття!
свого часу вирішив здобути другу вищу освіту і отримати диплом журналіста. зараз вчуся з горем-пополам на заочці))
що найбільше дратує — так це зайвий пафос деяких викладачів. багато хто аж занадто переоцінює важливість свого предмету.
що ще? ЧОМУ НА КАФЕДРІ НЕМАЄ МАСТИТИХ ПРАКТИЧНИХ ЖУРНАЛІСТІВ??? відомих на теренах краю! чому через це більшість редакторів не хоче брати на роботу випускників нашого філ-факу?
і ще одне, — шановні філологи та студенти-журналісти, перестаньте нарешті ображатися на істориків та політологів! да, ми складаємо основу більшості буковинських ЗМІ! Але це не значить, що нам так легко відкриваються всі двері, через те, що ми закінчили ІСТ-ФАК!!!
Остап Ножак
багато з чим згідний
а стосовно того, що на кафедрі журналістики ЧНУ немає практиків-журналістів, то не зовсім так: 1) є Олеся Жук; 2) інші пробували, але викладацька праця, яка в нас надто бюрократизована, їм не підійшла. Вийшло замкнене коло.
Сергій Вальчишин
Олеся — це золота, але на тому й перераховування закінчиться, о так!
Остап Ножак
Стосовно власного радіо, ТБ і таке інше: фінансування в нас нема такого, яке є в Києві. Ви гляньте тільки на комп'ютерний клас, де компи років шість не оновлювалися. Навантаження зростає, ставки врізаються. Рай для зростання!
Остап Ножак
І де це філологи і студенти-журналісти ображаються на істориків та філологів? Особисто мені від того, що журналістику викладають на істфаці, ні зимно, ні тепло.
Остап Ножак
помилка: «на істориків та політологів»
Ірина Голуб
У мене у свій час був вибір: вчитися на економі, чи на філфаці (поступила і туди, і туди на денний, тож тре було обирати...) Радили журналістику. Мовляв, економістів зараз о-го-го, роботи їм нема, а журналіст — професія перспективна…
Обрала економ, бо у глибині душі розуміла: до журналістики не маю хисту. Саме до ЖУРНАЛІСТИКИ, а не до НАПИСАННЯ СТАТЕЙ.
Бо, на мою думку, є суттєва різниця між тим, коли ти пишеш політичні чи економічні огляди, такі собі думки з приводу, і тим, коли треба грамотно взяти інтерв’ю, «рознюхати» сенсацію, передати ситуацію «з перших уст» і тому подібне. Для цього потрібен талант і, звісно, фундаментальна підготовка.
Тодар Лахвіч
Щодо маститих практиків… Це дуже складне питання. Ми це не раз «проходили»: кампанію запрошувати «маститих практиків» починали не раз, і все закінчувалося НІЧИМ!)). Відразу зазначу: я не журналіст, а хімік, але питання залишається тим самим. Кому працювати на кафедрі? А в цьому я можу себе вважати «трохи практиком».
Щоб викладач був знайомий на практиці з тим, що він робить, це необхідно. Але це зовсім не означає, що він повинен бути МАСТИТИМ))).

Тодар Лахвіч
1) Як показує МОЯ ПРАКТИКА «маститі практики» дуже рідко бувають гарними викладачами.… Ну як би сказати більш акуратно)… Вони можуть прочитати чудову лекцію (одну-три), провести майстер-клас (навіть на десять здатні )))). Але вести заняття далі, щодня, щотижня… Готувати методичні матеріали, посібники, методичні рекомендації, просто любити свою роботу, студентів… Просто любити і витрачати час на студентів, лазити по книгах, сайтах, їздити по конференціях… Можете мені повірити, звичайно маститий практик цього не буде робити. Є винятки, але їх мало.
Тодар Лахвіч
2) Зазвичай, співробітники кафедр дуже гарні практики. Просто у них немає часу (а може й бажання) займатися тільки «практичною» діяльністю. Але це зовсім інша робота. Якби ви знали, скільки цікавих проектів (які реально реалізуються!, але вони просто не такі великі, не такі відомі і розкручені) мають викладачі (у своїй галузі до речі)! Просто іноді студенти про це не знають. Але це необов'язково «маститість». Іноді це більш "інтимно", експериментально, але чи не це потрібно для розвитку освіти?
3) Ідеально — поєднувати теоретичне навчання (це фундамент, це те, що дає можливість думати, міркувати, вчити вирішувати, що і як робити, де шукати) і реальну практику. На жаль остання часто проходить формально (часто якраз з вини маститих практиків, яким на їх робочих місцях не до проблем студентів-практикантів!
Тодар Лахвіч
4) і останнє. Я кажу про ідеальну ситуацію. А насправді, і система освіти недосконала, і викладачі різні бувають (я не буду повторювати про проблеми викладачів, їх багато). І тому спасибі тим, хто, незважаючи на проблеми, працює по-справжньому!!!
…. Та й студенти не кращі… Все це також причина низької якості освіти.
Але проблема, повірте, не в тому, що немає маститих практиків))))
Мені так здається чомусь)))))))
Й де ці «МІФИЧНІ ПРАКТИКИ»
МАБУТЬ ЇХ НЕМАЄ ВЗАГАЛЛІ?
Олександр Ткачук
я в сторонці напишу смайл :)
Александр Коркоил
ото ж бо і воно… бюрократія…
Лілія Шутяк
Свого часу одна добра людина, яка займає високу посаду в ЧНУ, мене «напоумила» і порадила вступати на журналістику до іншого вузу, якщо я ЩИРО хочу чогось навчитися з цієї спеціальності. Завдяки їй я шість років освоювала згаданий фах у професіоналів, за підручниками яких вчиться вся Україна. Тому раджу всім: якщо Вам не подобається рівень викладання, переводьтеся туди, де з омріяної спеціальності є грунтовна наукова школа. Все одно платити за навчання та житло потрібно всюди, але так принаймні Ви знатимете, що гроші витрачаються на ПРОФЕСІЙНУ освіту, а не викидаються на вітер. Не потрібно боятися змін!
А щодо освіти журналіста, то в мене з цього приводу власна думка. Щоб бути професіоналом, журналіст повинен володіти додатковою освітою, крім журналістської (в останній, взагалі-то потреба невелика, якщо вмієш і хочеш ПИСАТИ). Це може бути або історична, або економічна, або юридична. Тільки тоді людина зможе фахово писати про речі, на яких знається. А бути універсальним журналістом, як це часто буває у провінції (коли одна людина пише про спорт, музику і літературу, та ще й працює коректором у газеті), це погодьтеся не просто муветон, а взагалі неприйнятно. Яким ти можеш бути професіоналом, коли знаєш з усього потрохи?
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте