Зупини мене на краю!
…Вона народилась влітку і, здавалось, що її життя мало бути таким радісним, як ця пора року. Та іноді стається зовсім по-іншому, і це аж ніяк не на краще. Шістнадцята весна принесла у її будинок криваві ріки і дощ у пам'ять близьких… Виною всьому стала зрада коханої людини…
Людське життя – дуже непередбачувана штука. Бувають злети і падіння і, на жаль, за останніми часто повторюються такі історії загублених душ. Не кожен може пережити зраду, нерозділене кохання, смерть близьких і, врешті-решт, самотність…" На Буковині щороку трапляється близько двохсот випадків суїцидів", – повідомляє Чернівецьке бюро судово-медичної експертизи.
ПРИЧИНА
Суїцид – це вже соціальне явище, котре корелюється різними чинниками (соціально-економічними, культурно-історичними) і, що дуже важливо, існує самогубство на трьох різних рівнях – особистому, соціальному (на рівні якоїсь групи: сім'я, робота, навчання) та загальному (роль у суспільстві загалом). Величезний вплив на індивіда має його оточення, бо люди, так би мовити, завжди між собою взаємодіють. А тим паче – якщо говорити про сімейні стосунки. Родинні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це – несправедливе ставлення, образи, приниження, ревнощі, подружня зрада. А ще – розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність.
Проте є й інший бік і тут випливає певна абсурдність ситуації: люди, які перебувають у шлюбі, вчиняють самогубство значно рідше. Але і це пояснюється: причиною є не самa сім'я, а її втрата (або ж серйозний розлад, що веде до останнього).
Отож, маємо кілька причин.
Власне соціальні – звільнення з роботи, перехід на пенсію. Наприклад, звільнення чи вихід на заслужений відпочинок військових, коли 40-45-річні чоловіки стають безробітними і втрачають сенс у житті. Суїцид пов'язаний з проблемою трудової незайнятості населення в селі, коли місцеві жителі просто спиваються. До речі, за даними Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, близько 2/3 самогубців на Буковині – чоловіки;
Друга причина – економічна. Вона залишається актуальною, позаяк надворі – економічна криза...
Третя – морально-психологічна. Адже важливу роль у формуванні особистості відіграє мораль, а як бачимо, у нашому суспільстві зараз страшенна криза щодо цього.
Серед причин самогубств є політично-правові, позаяк вчені вважають, що вплив зовнішніх та внутрішніх політичних факторів теж не слід відкидати. І надалі йде криміналізація суспільства, хоча вже не так відкрито, як у 90-тих роках. Окрім того, пік зростання кількості суїцидів припадає на періоди важливих і великих соціальних змін – війн, революцій, криз.
«Всі ці чотири чинники є тільки складовими однієї великої проблеми, проте не єдиними. У психології визначають ще спеціальні та індивідуальні причини вчинення самогубств, котрі подекуди є вирішальними чи головними. Слід зрозуміти, що людина – індивід зі своїм внутрішнім світом та мисленням, тому й причини, що змусили піти на суїцид, є суто особистими і різними для кожного. Може бути схожість, котра втілена в соціальних, економічних, моральних чинниках, але в наш час вони не є повністю вирішальними. До прикладу, політико-правові, на щастя, втратили свою актуальність окремішньо, але у сукупності певна дія все-таки є», – говорить психолог Майя Палагнюк.
Отож, до спеціальних причин самогубства відносять: вплив оточення (один із найважливіших чинників, як вже говорилося) та приналежність людини до різних груп.
Індивідуальні причини самогубств – найскладніші. «Вони мають три складових: мікросередовище, в котрому розвивається особистість; особливості потоку масової інформації до індивіда, її зміст, спонукальність; ситуація, яка передує і сприяє суїцидові», – твердять науковці. Тобто суїцидальна поведінка формується від взаємодії внутрішнього світу, його особливостей із зовнішнім і тоді виникає конфлікт, котрий діє як трамплін. Конфлікт спричиняє соціальну дезорієнтацію особи, або дезадаптацію. Після цього людина закривається в собі і більше не сприймає оточення, рівнозначно як і оточення її. Іноді самогубець і сам не розуміє причини своїх дій – це найтрагічніше…
ХТО?
На щастя, не кожна людина зважиться вбити себе, і слава Богу! Проте тут є «але».
«Підлітки є найбільш вразливими у цьому плані, позаяк їх характер у стадії формування. Тінейджери сприймають світ дуже емоційно. Найчастіше у їх випадку приводом до суїциду стає нещасливе кохання, проблеми у сім'ї. Інша справа – неформали, для них суїцидальні настрої, різання вен, ковтання пігулок – є способом привернення уваги до своєї персони. Їм, як і всім дітям, потрібна ласка та увага оточуючих. Просто вони самотні», – зазначає психолог.
Інваліди вважають себе ображеними долею. А тим паче, якщо подивитись на умови, які створені в нас для людей з обмеженими можливостями. Ось вам і всі відповіді. Людина почувається самотньою, окрім того, вона вважає, що є тягарем для близьких. І нерідко інваліди йдуть на самовбивство. Допоки ми не навчимося сприймати людину у візку як звичайну, допоки влада не забезпечить їм самим почуватися такими, доти будуть такі випадки.
Ще одна ризикована група – люди, які змінили чи втратили соціальний статус. Маються на увазі ті, хто вийшов на пенсію, або кого звільнили з роботи. Коли людина іде на заслужений відпочинок за віком, то вона отримує багато вільного часу і не всі з цим можуть впоратися, деякі впадають в депресію, почуваючи себе непотрібними. А коли тебе попросили піти з роботи і взяли на твоє місце молоду особу? Не всім вдається пережити цей стрес. Також в «зоні ризику» сільські жителі віддалених районів, оскільки там практично немає роботи і велика частина працездатного населення, особливо чоловіки, які починають заглядати у чарку.
Серед ризикових – соціально незахищені верстви населення. Тут і пояснювати нічого не треба. Просто за них має піклуватися держава, а як вона це робить – бачимо самі.
ГРІХ!
У нашому, в певній мірі, аморальному житті все-таки є бік духовності, що допомагає утриматися від необдуманих кроків. Важливо дізнатися і думку священнослужителів щодо суїцидів. Можливо, після прочитаного дехто задумається над своїми майбутніми діями. Ось, наприклад, думка отця Володимира Борового, священика собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, що у Чернівцях:
«Життя людини – то найцінніший скарб, котрий даний нам Богом з безкорисливої любові. Людина не має права його ні в який спосіб загубити, бо, як каже нам Святе Письмо: „Душогубець не успадкує життя вічне“. Якщо людина віддає життя заради Бога, то вона єднається з ним. Але якщо вона себе губить сама, то це є одним із трьох найважчих гріхів. Церква відмовляється від публічного поховання самогубців, їх хоронять за межами кладовища і без священика. Але є тут і ще одна таємниця, котру знають лише Бог і той грішник. А може, людина розкається в останній момент? Коли самогубець кидається з мосту, до прикладу, і в останні миті життя зрозуміє, що вчинив неправильно, як це зробив один із розбійників на хресті. Отож, самогубство – то великий гріх! Це однозначно вбивство, вбивство тіла і душі.
Господь, своїм прикладом хотів показати нам, що людське життя є безцінне. Церква у своїх проповідях стверджує ту саму ідею найперше – через проповідь. Ми не є лише освячувальним урядом, котрий тільки вінчає чи хрестить, ми – вчителі. Церква у різний спосіб йде до людей: проповідує, веде індивідуальні розмови з людьми, котрі звертаються, а таких є багато, виховання молоді через створення різних катехетичних шкіл та організацій. Головне, щоб людина мала бажання змінитися».
СМЕРТЬ: ПРЯМА ТРАНСЛЯЦІЯ
Наше суспільство все більше аморалізується і втрачає якийсь духовний стержень. Особливо це стосується телебачення, що все більше не зважає на якісь загальнолюдські цінності. Телевізор сьогодні виступає одним з найбільших пропагандистів вбивства, насилля. Це має відображення і на психіці глядачів, а найбільше – на дитячій. Нещодавно на український мас-медійний простір почали транслювати жахливу, антилюдську, аморальну передачу «1000 способів вмерти». І про що далі можна говорити? «На дитячу психіку надзвичайно легко вплинути, бо вона ще в стадії формування. Така передача може підштовхнути дитину на будь-що, навіть якщо до того вона вагалася. І взагалі, будь-яка телевізійна пропаганда є надзвичайно дієвою. Тому краще таких передач дітям-підліткам не дивитись», – говорять психологи.
А взагалі раджу перш ніж робити якийсь крок до самознищення, задумайтесь, що ви цим принесете своїм близьким і чи воно того коштує. Краща сісти і поговорити про все, а не закриватися у собі. А головне – припинити саможаління, адже живемо раз. Це ганебно загубити себе так.
* * *
Те дівчисько, про котре згадувалось на початку, – живе. Виховує доньку і більше не згадує про одну весну зі свого життя. Може, так і краще…Їй соромно, проте вона буде берегти своє чадо від жаху, котрий пережила…
P.S.
На початку осені цього року Держкомстат оприлюднив дані про самогубства в Україні. За даними відомства, в останні роки з життям з власної ініціативи прощаються майже 20 осіб на кожні 100 тисяч населення. Максимальна кількість суїцидів за останні 20 років в Україні була зафіксована з 1996 по 2000 рік. Тоді на 100 тис. населення припадало щорічно близько 30 самогубств. Починаючи з 2000 року, суїцидальні настрої серед українців пішли на спад.В результаті за останнє десятиліття кількість таких смертей скоротилася в півтора раза. За підсумками 2009 року, рівень суїцидів скоротився до 21 випадків на 100 тис. населення. Приблизно такий же рівень фіксувався в Україні наприкінці радянської епохи на початку 90-х років минулого століття. У 2009 році добровільно з життям попрощалися майже 10 тис. людей у нашій країні.
Для порівняння, в Російській Федерації ситуація з самогубствами набагато гірша. Щорічно там фіксується майже 40 тис. суїцидів. На 100 тис. населення, згідно з даними Росстату за 2009 рік, припадає до 26 самогубств. У 2005 році цей показник у Росії досягав 40 смертей на 100 тис. осіб.
За прогнозами ВООЗ, до 2020 року в світі налічуватиметься майже 1,5 млн самогубств щорічно.
Людське життя – дуже непередбачувана штука. Бувають злети і падіння і, на жаль, за останніми часто повторюються такі історії загублених душ. Не кожен може пережити зраду, нерозділене кохання, смерть близьких і, врешті-решт, самотність…" На Буковині щороку трапляється близько двохсот випадків суїцидів", – повідомляє Чернівецьке бюро судово-медичної експертизи.
ПРИЧИНА
Суїцид – це вже соціальне явище, котре корелюється різними чинниками (соціально-економічними, культурно-історичними) і, що дуже важливо, існує самогубство на трьох різних рівнях – особистому, соціальному (на рівні якоїсь групи: сім'я, робота, навчання) та загальному (роль у суспільстві загалом). Величезний вплив на індивіда має його оточення, бо люди, так би мовити, завжди між собою взаємодіють. А тим паче – якщо говорити про сімейні стосунки. Родинні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. Здебільшого це – несправедливе ставлення, образи, приниження, ревнощі, подружня зрада. А ще – розлучення, хвороба чи смерть близьких, нерозділене кохання, статева неспроможність.
Проте є й інший бік і тут випливає певна абсурдність ситуації: люди, які перебувають у шлюбі, вчиняють самогубство значно рідше. Але і це пояснюється: причиною є не самa сім'я, а її втрата (або ж серйозний розлад, що веде до останнього).
Отож, маємо кілька причин.
Власне соціальні – звільнення з роботи, перехід на пенсію. Наприклад, звільнення чи вихід на заслужений відпочинок військових, коли 40-45-річні чоловіки стають безробітними і втрачають сенс у житті. Суїцид пов'язаний з проблемою трудової незайнятості населення в селі, коли місцеві жителі просто спиваються. До речі, за даними Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, близько 2/3 самогубців на Буковині – чоловіки;
Друга причина – економічна. Вона залишається актуальною, позаяк надворі – економічна криза...
Третя – морально-психологічна. Адже важливу роль у формуванні особистості відіграє мораль, а як бачимо, у нашому суспільстві зараз страшенна криза щодо цього.
Серед причин самогубств є політично-правові, позаяк вчені вважають, що вплив зовнішніх та внутрішніх політичних факторів теж не слід відкидати. І надалі йде криміналізація суспільства, хоча вже не так відкрито, як у 90-тих роках. Окрім того, пік зростання кількості суїцидів припадає на періоди важливих і великих соціальних змін – війн, революцій, криз.
«Всі ці чотири чинники є тільки складовими однієї великої проблеми, проте не єдиними. У психології визначають ще спеціальні та індивідуальні причини вчинення самогубств, котрі подекуди є вирішальними чи головними. Слід зрозуміти, що людина – індивід зі своїм внутрішнім світом та мисленням, тому й причини, що змусили піти на суїцид, є суто особистими і різними для кожного. Може бути схожість, котра втілена в соціальних, економічних, моральних чинниках, але в наш час вони не є повністю вирішальними. До прикладу, політико-правові, на щастя, втратили свою актуальність окремішньо, але у сукупності певна дія все-таки є», – говорить психолог Майя Палагнюк.
Отож, до спеціальних причин самогубства відносять: вплив оточення (один із найважливіших чинників, як вже говорилося) та приналежність людини до різних груп.
Індивідуальні причини самогубств – найскладніші. «Вони мають три складових: мікросередовище, в котрому розвивається особистість; особливості потоку масової інформації до індивіда, її зміст, спонукальність; ситуація, яка передує і сприяє суїцидові», – твердять науковці. Тобто суїцидальна поведінка формується від взаємодії внутрішнього світу, його особливостей із зовнішнім і тоді виникає конфлікт, котрий діє як трамплін. Конфлікт спричиняє соціальну дезорієнтацію особи, або дезадаптацію. Після цього людина закривається в собі і більше не сприймає оточення, рівнозначно як і оточення її. Іноді самогубець і сам не розуміє причини своїх дій – це найтрагічніше…
ХТО?
На щастя, не кожна людина зважиться вбити себе, і слава Богу! Проте тут є «але».
«Підлітки є найбільш вразливими у цьому плані, позаяк їх характер у стадії формування. Тінейджери сприймають світ дуже емоційно. Найчастіше у їх випадку приводом до суїциду стає нещасливе кохання, проблеми у сім'ї. Інша справа – неформали, для них суїцидальні настрої, різання вен, ковтання пігулок – є способом привернення уваги до своєї персони. Їм, як і всім дітям, потрібна ласка та увага оточуючих. Просто вони самотні», – зазначає психолог.
Інваліди вважають себе ображеними долею. А тим паче, якщо подивитись на умови, які створені в нас для людей з обмеженими можливостями. Ось вам і всі відповіді. Людина почувається самотньою, окрім того, вона вважає, що є тягарем для близьких. І нерідко інваліди йдуть на самовбивство. Допоки ми не навчимося сприймати людину у візку як звичайну, допоки влада не забезпечить їм самим почуватися такими, доти будуть такі випадки.
Ще одна ризикована група – люди, які змінили чи втратили соціальний статус. Маються на увазі ті, хто вийшов на пенсію, або кого звільнили з роботи. Коли людина іде на заслужений відпочинок за віком, то вона отримує багато вільного часу і не всі з цим можуть впоратися, деякі впадають в депресію, почуваючи себе непотрібними. А коли тебе попросили піти з роботи і взяли на твоє місце молоду особу? Не всім вдається пережити цей стрес. Також в «зоні ризику» сільські жителі віддалених районів, оскільки там практично немає роботи і велика частина працездатного населення, особливо чоловіки, які починають заглядати у чарку.
Серед ризикових – соціально незахищені верстви населення. Тут і пояснювати нічого не треба. Просто за них має піклуватися держава, а як вона це робить – бачимо самі.
ГРІХ!
У нашому, в певній мірі, аморальному житті все-таки є бік духовності, що допомагає утриматися від необдуманих кроків. Важливо дізнатися і думку священнослужителів щодо суїцидів. Можливо, після прочитаного дехто задумається над своїми майбутніми діями. Ось, наприклад, думка отця Володимира Борового, священика собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, що у Чернівцях:
«Життя людини – то найцінніший скарб, котрий даний нам Богом з безкорисливої любові. Людина не має права його ні в який спосіб загубити, бо, як каже нам Святе Письмо: „Душогубець не успадкує життя вічне“. Якщо людина віддає життя заради Бога, то вона єднається з ним. Але якщо вона себе губить сама, то це є одним із трьох найважчих гріхів. Церква відмовляється від публічного поховання самогубців, їх хоронять за межами кладовища і без священика. Але є тут і ще одна таємниця, котру знають лише Бог і той грішник. А може, людина розкається в останній момент? Коли самогубець кидається з мосту, до прикладу, і в останні миті життя зрозуміє, що вчинив неправильно, як це зробив один із розбійників на хресті. Отож, самогубство – то великий гріх! Це однозначно вбивство, вбивство тіла і душі.
Господь, своїм прикладом хотів показати нам, що людське життя є безцінне. Церква у своїх проповідях стверджує ту саму ідею найперше – через проповідь. Ми не є лише освячувальним урядом, котрий тільки вінчає чи хрестить, ми – вчителі. Церква у різний спосіб йде до людей: проповідує, веде індивідуальні розмови з людьми, котрі звертаються, а таких є багато, виховання молоді через створення різних катехетичних шкіл та організацій. Головне, щоб людина мала бажання змінитися».
СМЕРТЬ: ПРЯМА ТРАНСЛЯЦІЯ
Наше суспільство все більше аморалізується і втрачає якийсь духовний стержень. Особливо це стосується телебачення, що все більше не зважає на якісь загальнолюдські цінності. Телевізор сьогодні виступає одним з найбільших пропагандистів вбивства, насилля. Це має відображення і на психіці глядачів, а найбільше – на дитячій. Нещодавно на український мас-медійний простір почали транслювати жахливу, антилюдську, аморальну передачу «1000 способів вмерти». І про що далі можна говорити? «На дитячу психіку надзвичайно легко вплинути, бо вона ще в стадії формування. Така передача може підштовхнути дитину на будь-що, навіть якщо до того вона вагалася. І взагалі, будь-яка телевізійна пропаганда є надзвичайно дієвою. Тому краще таких передач дітям-підліткам не дивитись», – говорять психологи.
А взагалі раджу перш ніж робити якийсь крок до самознищення, задумайтесь, що ви цим принесете своїм близьким і чи воно того коштує. Краща сісти і поговорити про все, а не закриватися у собі. А головне – припинити саможаління, адже живемо раз. Це ганебно загубити себе так.
* * *
Те дівчисько, про котре згадувалось на початку, – живе. Виховує доньку і більше не згадує про одну весну зі свого життя. Може, так і краще…Їй соромно, проте вона буде берегти своє чадо від жаху, котрий пережила…
P.S.
На початку осені цього року Держкомстат оприлюднив дані про самогубства в Україні. За даними відомства, в останні роки з життям з власної ініціативи прощаються майже 20 осіб на кожні 100 тисяч населення. Максимальна кількість суїцидів за останні 20 років в Україні була зафіксована з 1996 по 2000 рік. Тоді на 100 тис. населення припадало щорічно близько 30 самогубств. Починаючи з 2000 року, суїцидальні настрої серед українців пішли на спад.В результаті за останнє десятиліття кількість таких смертей скоротилася в півтора раза. За підсумками 2009 року, рівень суїцидів скоротився до 21 випадків на 100 тис. населення. Приблизно такий же рівень фіксувався в Україні наприкінці радянської епохи на початку 90-х років минулого століття. У 2009 році добровільно з життям попрощалися майже 10 тис. людей у нашій країні.
Для порівняння, в Російській Федерації ситуація з самогубствами набагато гірша. Щорічно там фіксується майже 40 тис. суїцидів. На 100 тис. населення, згідно з даними Росстату за 2009 рік, припадає до 26 самогубств. У 2005 році цей показник у Росії досягав 40 смертей на 100 тис. осіб.
За прогнозами ВООЗ, до 2020 року в світі налічуватиметься майже 1,5 млн самогубств щорічно.
2 коментарі
Клас.